Складові
1. Свинячий окіст нежирний - 1 кг.
2. Сіль нітритна - 9 г.
3. Сіль кухонна - 9 г.
4. Перець духм'яний - 1 г.
5. Тмін - 2 г.
6. Часник свіжий - 6 г.
7. Перець чорний - 2 г.
8. Цукор - 2 г.
9. Фосфат харчовий - 1,5 - 2 г.
10. Оболонка колагенова 50 мм.
11.Вода сильно охолоджена - 130 г.
Приготування
Ретельно перемішуємо фарш кілька хвилин до утворення білкових ниток. Потім засолені шматочки додаємо в готовий фарш, додаємо наші спеції (фосфат, цукор, роздавлений часник) наливаємо 130 грамів дуже холодної води. Вимішуємо 8-10 хвилин до потрібної консистенції (вода повинна повністю змішатись), НЕ перегріваючи більше + 10°С.
Після, залишаємо нашу сировину в холодильник на 1-1,5 години при температурі +2-4°С. Готову масу набиваємо в шприц або м'ясорубку, без ножа, якщо немає то наповнюємо в ручну. Відправляємо нашу ковбасу на осадку в прохолодне місце до + 12°С. на 6-8 годин. Після осадки перевішуємо в місце з кімнатною температурою на 3-4 години.
Термообробка:
1. Обсихання протягом 10 хвилин при температурі 60°С.
2. Обсмажування при 90°С до досягнення 58-60°С всередині батона.
3. При 80°С. з окропом нижче в піддоні до 68-70°С всередині.
Охолоджуємо проточною водою 15-20 хвилин. Після чого відправляємо в холодильник до повного охолодження.
Історія
У 1956 році була затверджена марка «Дрогобицька», яка пішла у серійне виробництво та стала упізнаваним смаколиком на просторах колишнього СРСР. Ковбасний виріб початково був призначений для високопосадовців з Києва, Кремля, для міністерств за часів СРСР.
«Батьком» ковбаси є її винахідник – п.Олекса Захаряк. Однак існують суперечки, що рецепт ковбаси винайшов п. Бориславський та інші. Географія історії ковбаси в Дрогобичі була такою, що її виготовляли, спершу, в цеху біля сільзаводу. Також на вул. Горішня Брама існував цех із виготовлення цього продукту, де працював винахідник – п. Захаряк. У 1972 році, як подає краєзнавець Петро Сов'як, для с/г виставки у Дрогобичі Олекса Захаряк виробив 40 ексклюзивних м'ясних виробів й усім дав назви; серед них навіть була ковбаса з додаванням червоного буряка. До слова, Захаряк підготував цілий підручник "М'ясні вироби та страви прикарпатського краю", де було майже 300 рецептів. На жаль, рукопис згаданого підручника вважається втраченим.До масової історії виготовлення дрогобицької ковбаси були причетні: дир. дрогобицького м’ясного заводу Горбов Семен і начальник ковбасного цеху – п. Распетрихін. Також над створенням працювали ще 8 осіб, що готовили ковбасу для Москви, Києва та високих чинів, котрі приїздили на відпочинок до Трускавця.
Як ми знаємо, то ще 22 вересня 2009 року на нараді в ратуші Дрогобицький міський голова Микола Гук доручив відповідним службам розпочати роботу зі створення музею ковбаси «Дрогобицька». Однак тоді план не втілили в життя.
Цікаві «ковбасні» факти:
Подейкували, що для виготовлення 150 кг справжньої Дрогобицької ковбаси необхідно було віддати на забій бл. 300 свиней. Але даний факт без підтверджень.
Спеціально для виробництва ковбаси існували на Тернопільщині свинні ферми, які зникли із розпадом СРСР і не змогли забезпечувати підтримання цього повноцінного виробництва.
На деяких підприємствах сучасна технологія порушує рецептуру і до ковбасного виробу додають хімічні складники, а також інші види м’яса. Нагадаємо, що початкова технологія використовувала виключно свинину.
У Дрогобичі діє вступна версія музею «Дрогобицька ковбаса», що розмістилася у кафе "Вінзарня" (вул.В.Великого, 5А).
Коли у 1967 році Львів відвідав Юрій Гагарін – перша людина, що побувала в космосі, то серед його сувенірів і подарунків було 9 палиць ковбаси - як дар від Дрогобича.
У 2019 році була подана заявка (№ m201910523) на реєстрацію торгівельної марки "Дрогобицька ковбаса".
Одна із запропонованих ідей майбутнього пам'ятника "Дрогобицької ковбаси" полягає в тому, щоб зобразити з твору Івана Франка Лиса Микиту, який поцупив ковбасу.
Колись про ковбасу «Дрогобицька» говорили, що «Вона відчиняє двері всіх кабінетів!».
