Iсторія технікуму

Хомутецький ветзоотехнікум розміщений на правому березі річки Хорол, із північно-західної сторони, на відстані 18 км від районного центру м. Миргорода.

Технікум був заснований у колишньому маєтку Муравйових-Апостолів у 1920 р. як агропрофшкола з однорічним, а з 1927 — трирічним терміном навчання.  Після націоналізації маєтку Муравйових-Апостолів був відповідальним за нього, а коли відкрився технікум, став його директором.

У 1925 р. в Хомутецькій агропрофшколі навчалося 60 учнів і працювало 7 викладачів. Хомутецька школа була справжнім осередком агітації, політико-виховної та культурно-масової роботи на селі. На початку 1929 р. школа завчасно почала готуватися до посівної компанії як у господарстві школи, так і серед місцевого населення.

Колектив сільськогосподарської школи влаштовував у села культпоходи, під час яких було проведено демонстрацію з художніми плакатами, лозунгами, організував виставку до посівної кампанії, яку відвідало 383 чол. Проведено мітинг, вечір запитань і відповідей. Випускалися стінгазети, розповсюджувалася преса. І все це робилося зі знанням справи, з молодечим вогником. На художньо оформлених стендах красувалися заповіді сільського господарства, поради селянам, заклики винищувати шкідників сільського господарства. Це мало великий вплив на село, яке в основній масі ще продовжувало залишатися одноосібним.

Викладацький колектив агропрофшколи був високоінтелігентним, дружнім. 1920 року в агропрофшколі та Хомутецькій трудовій семирічці викладачем російської та іноземної мови працював О. В. Чельцов. Живучи в Хомутці, О.В. Чельцов займався не лише педагогічною працею, а й громадськими справами: ставив спектаклі в Народному будинку, виступав із промовами на революційних святах, брав участь у ліквідації неписьменності й ходив по навколишніх селах читати популярні лекції. У вільний же час займався літературною творчістю: писав вірші, перекладав російською твори Т. Г. Шевченка. В 1923 р. окружна газета «Червона Лубенщина» опублікувала вірші О. В. Чельцова — «Миргород» і «На річницю Хомутецької сільськогосподарської школи». Напутнє слово одержав О. В. Чельцов від В.Г. Короленка. В 1964 р. українські переклади О. Чельцова із задоволенням прочитав Максим Рильський. Помер О. В. Чельцов у 1971 році.

У 1930 році в Хомутецькій профшколі вивчалися такі предмети: суспільствознавство, українська мова та література, російська мова, німецька мова, математика, хімія, фізкультура та гігієна, військове навчання, графічна грамота, фізика з основами метеорології, сільськогосподарське машинознавство, ботаніка, зоологія, загальне рослинництво з ґрунтознавством, часткове рослинознавство, скотарство, садівництво з городництвом, бджільництво з шовківництвом, землевпорядження, земельна й сільськогосподарська політика та законодавство, економія й організація господарства, кооперація й колективізація, сільськогосподарське й кооперативне рахівництво, практика у виробництві.

У 1930 р. сільськогосподарська школа була реорганізована в Хомутецький технікум свинарства, який випускав старших свинарів. Перший випуск їх — у 1930 р. (44 особи). Хомутецький технікум свинарства в міру можливостей надавав допомогу колгоспам та сільській бідноті. Восени 1930 р., після завершення молотьби в своєму господарстві, адміністрація технікуму направила трактор із молотаркою в с. Хомутець. Молотили там 21 день. Не дивлячись на те, що навантаження на трактор було досить значне, у технікумі було своєчасно виконано роботи в своєму господарстві, в тому числі й оранку на зяб. Трактор після молотьби в селі працював цілодобово.

Досить активну участь у громадсько-політичному житті села брали учні Хомутецького технікуму. Восени 1930 р. всі учні технікуму, щоб дати приклад селянам, добровільно підписалися на позику «П'ятирічка — в чотири роки»; на кожного учня пересічно припадало по 10 крб. позики.

У 1032 р. з технікуму випущено 35 спеціалістів. Зміцнювалася матеріально-навчальна база технікуму. Він був перетворений в зоотехнікум. У 1933 р. створено навчально-виробниче господарство технікуму — Хомутецький зоотехнікум ім. Декабристів. Завідуючим учбовою частиною технікуму в той час був І.М. Тюткало. Як учбова база при технікумі був радгосп (нині радгосп ім. Декабристів). Очолював технікум і радгосп один директор — І. Дубовик. Оскільки технікум і радгосп очолювався одним директором, то в час відсутності т. Дубовика його обов'язки виконував Іван Степанович Зорін, який пізніше став працювати у політвідділі радгоспу, а в 1941 р. був одним із секретарів Миргородського райкому партії.

У кінці 1933 р. І. Дубовика було звільнено з посади директора і на його місце призначено колишнього директора Дніпропетровського сільськогосподарського інституту В. Березікова. Заступником директора став І.С. Зорін. Викладацький колектив складався з 11 осіб. Технікум облаштовувався. На території технікуму було відкрито філію робкопу в вересні місяці; 1 жовтня закінчено будівництво лазні. Для клубу технікуму придбано шашки, шахи, видано наказ підшукати для клубу піаніста. Також закуплено 100 ліжок. Незважаючи на голод у країні, в технікумі всім студентам виділена допомога — 16 крб. для харчування в їдальні, а працівникам учгоспу виділено по 600 г. хліба на трудодень. На підставі наказу №38 від 23 вересня 1933 р., до технікуму прийнято 63 особи. Стипендія надана тридцяти двом. Вона становила від 45 до 70 карбованців.

Для харчування студентів для їдальні виділено 5 корів, 5 свиней і 20 овець.

У 1934 р. директором технікуму був В. Березіков. Заступником директора замість І. Зоріна став С.Г. Кабашний. Осередок ЛКСМ очолював Яків Кебка, головою профкому був Микола Шиян. Із 6 серпня 1934 р. директором технукуму став Ф.К. Яценко. Випущено 12 дипломованих зоотехніків.

У 1935 р. випущено 17 зоотехніків. На перший курс зараховано 96 чоловік — 7 груп. Навчалося в технікумі близько 150 чол. Для них у цьому році було побудовано їдальню та гуртожиток №1. Студенти навчалися так: 13,04% — дуже добре, 32% — добре, 47,58% — задовільно, 7,35% — незадовільно. 140 студентів отримували стипендію і допомогу. В технікумі працювало близько 20 викладачів. Директор технікуму — Ф.К. Яценко, завуч — Павлов Г.Ф., секретар КСМ — Кушніренко. З вересня 1935 р. створено циклові комісії: загальноосвітня (голова — Кауфман), зоотехнічна (голова — Пузій), агрономічна (голова — Павлов).

На лютий 1936 р. в технікумі нараховувалося 210 студентів. Директором технікуму залишався Ф.К. Яценко, завучем технікуму — Г.М. Іванова, секретарем комсомольської організації — Кушнерик. Випущено в цьому році 17 спеціалістів.

Педколектив технікуму на 1937 р. нараховував 16 чол. Цікаві такі факти: 15 вересня 1937 р. було звільнено викладача П.І. Назаренка за те, що в нього на уроці учні малювали фашистський знак, а 27 вересня 1937р. з посади викладача було усунуто Г.Л. Собка як ненадійного. 21 жовтня звільнено з посади викладача А.С. Безпечного за неявку на роботу. Отже, репресії торкнулися й технікуму.

Заняття в технікумі тривали з 9.00 до 14.40. Згідно з наказом № 160 від 6 листопада 1937 р., за хороші показники в роботі були нагороджені 11 студентів та 160 робітників і службовців. Цікаві тогочасні нагороди: так, Яків Голоб нагороджений костюмом, Микола Чаюн — тканиною на сорочку і штани, Настя Чупайда — тканиною на плаття, Марія Кліяненко — тканиною на плаття і хусткою. Робітники і службовці нагороджені обідом.

У 1938 р. в технікумі навчалося 88 студентів і працювало 14 викладачів. Завучем технікуму був О. О. Португальський.

У 1940 р. навчання в технікумі було платне. Працювало 13 викладачів. Навчалося в технікумі 192 студенти. Секретарем КСМ був Н. Байдара, завучем — С. О. Кулик. У цьому році була скасована посада завучгоспом. На перший курс було зараховано 96 осіб. У цьому ж році виставком Всесоюзної сільськогосподарської виставки нагородив Малою Срібною медаллю свинаря навчального підсобного господарства технікуму П. М. Мельника.

У технікумі була добре організована навчально-виховна робота, особливо тоді, коли учбову частину очолював С. О. Кулик.

Війна ввірвалася в мирне життя хомутчан чорним смерчем. Уже о 12 годині дня, у неділю 22 червня 1941 р., всі жителі села зібралися на мітинг на центральну площу. У виступах жителі заявляли про свою готовність стати на захист Батьківщини.

Частину працівників технікуму, в тому числі й директора Ф. К. Яценка, викладачів П. А. Лебедя та А. М. Куделю 10 липня було призвано до лав Радянської армії. 14 вересня 1941 р. на фронт добровільно пішли Г. І. Скрипник та Д. М. Безпалий. Рогату худобу, що була в технікумі, евакуювали до Поволжя, а свиней 6 вересня 1941 р. відправили на Харківський м'ясокомбінат.

При німцях, із 10 листопада 1941 р., технікум був перетворений у Державне господарство — Хомутецький зоотехнікум. Керівником господарства призначили Михайла Андрійовича Захарченка.

Хомутець був звільнений 17 вересня 1943 р. Відроджується і Хомутецький зоотехнікум. Із 1 жовтня 1943 р. директором технікуму призначено Д.М. Гладуша, а завучем — Б.В. Москаленко. Із 24 листопада 1943 р. директор технікуму — Карпо Якович Лукаш. 17 листопада 1943 р. газета «Червона трибуна» — орган Миргородського райкому КПбУ та райвиконкому — опублікувала оголошення про набір учнів до Хомутецького ветзоотехнікуму, заняття в якому розпочалися 31 грудня того ж року.

За два роки після визволення Хомутецький зоотехнікум перетворився у справжній навчальний комбінат. При ньому працювали 9-місячні курси техніків тваринництва, 6-місячні курси бригадирів ВРХ, 9-місячні курси ветфельдшерів, курси завідуючих фермами та інших спеціалістів. На три курси було набрано 210 студентів. У технікумі працювало 14 викладачів.

У 1945 р. в технікумі навчається 175 студентів. Випущено 48 спеціалістів, із яких 18 закінчили технікум із відзнакою. Серед них: Катерина Цись, Надія Дорошенко, Уляна Юрченко та інші. Всі вони поповнювали кадри колгоспних спеціалістів. Окрім цього, 60 практикантів технікуму виїхали в райони області на практичні роботи, що за відсутності кваліфікованих кадрів у багатьох колгоспах було значною допомогою сільському господарству.

30 серпня 1946 р. на перший курс технікуму зараховано 130 чоловік. У технікумі навчається 10 груп студентів, працює 16 викладачів, діє дві предметні комісії, 6 кабінетів.

Вкрай важливо було піднімати тваринництво, відновлювати поголів'я худоби. Значну допомогу колгоспам надавали учні Хомутецького технікуму. В 1951 р. на його території ремонтується міст через р. Хорол. Радіовузлом зоотехнікуму радіофіковано садиби колгоспників та службовців. У 1954 р. учні технікуму посадили понад 1000 шт. дерев.

Із початку 1955 р. колгоспники Хомутця включилися в змагання на честь виборів до Верховної Ради Української РСР та місцевих Рад депутатів трудящих. Не залишилися осторонь і працівники учбового господарства технікуму. Значних успіхів домоглися працівники тваринництва, передусім доярки Марія Рудич, Марія Киріб та інші, які за січень надоїли від кожної корови по 234-260 кг. молока.

З 1956 року в технікумі існує заочне відділення, яке готує зоотехніків. У 1960 р. технікум було реорганізовано в ветеринарно-зоотехнічний. Викладачі технікуму брали активну участь у житті села. До сільськогосподарської комісії виконкому сільської ради входили: П. С. Савута, Г. М. Крюков, Р. І. Пилипчук, К. Г. Суський. Працював у селі й університет сільськогосподар-ських знань, роботу якого організовували члени сільськогосподарської комісії та викладачі технікуму.

Восени 1963 р. с. Хомутець відвідала делегація трудящих Народної Республіки Болгарії. З цього року технікум встановлює дружні зв'язки з сільськогосподарським технікумом м. Свіштова. Тоді ж у технікумі створено місцеве відділення радянсько-болгарської дружби. Колективи технікумів листувалися, обмінювалися літературою, сувенірами, організовувалися вечори дружби, читання болгарської літератури, перегляд болгарських кінофільмів тощо.

З 1968 р. підтримуються такі ж дружні контакти і з сільськогосподарським технікумом с. Боруша. 4 травня 1967 р. колгосп імені Шевченка та технікум відвідала делегація трудівників з Чехословаччини з м. Табора. Гості ознайомилися з історією технікуму, з матеріалами про декабристів, оглянули аудиторії, бібліотеку. В клубі технікуму відбувся вечір радянсько-чехословацької дружби. Гостям вручили подарунки — твори Т.Г. Шевченка та окреме ювілейне видання шевченківського «Кобзаря». А туристи, в свою чергу, — пам'ятний сувенір — булаву Яна Жижки, національного героя Чехословаччини.

За повоєнні роки значно зміцніла матеріально-технічна база технікуму. В 1955 р. було побудовано гуртожиток №2, в 1957 р. — гуртожиток №3, в 1958 р. — ветеринарну клініку. В 1964 р. збудовано новий учбовий корпус на 360 учнівських місць. У технікумі обладнано 17 навчальних кабінетів та 21 лабораторію.

Далеко за межами області відомий музей Декабристів, що існує при технікумі. Щороку його відвідують сотні екскурсантів із різних куточків країни. Музей створено в 1964 р. завдяки старанням викладача історії В. І. Соболя. У 1975 р. в країні широко відмічалося 150-річчя повстання декабристів. У технікумі відбулася конференція, присвячена цій події. На ній з доповідями виступили П. М. Денисовець — декан історичного факультету Полтавського педінституту, М. І. Брага — краєзнавець із с. Велика Обухівка, В. Д. Радько — перший секретар міському партії та інші. В цьому ж році музейну кімнату було реставровано, експозицію розширено.

У 1962 р. учнівська виробнича бригада технікуму (бригадир В.І. Скляренко, він же секретар комсомольської організації технікуму) одержала на площі 5га по 107 ц кукурудзи, на решті площі (15 га) — по 70,4 центнери, за що технікум нагороджено значком «Знатний кукурудзовод».

У ХІ-ХІІ п'ятирічках технікум займав призові місця в змаганні серед технікумів Міністерства сільського господарства УРСР. У 1985-1986 н.р. він зайняв друге місце в області. В 1986 р. колектив технікуму було нагороджено грамотою та грошовою премією «Укручгосптресту».

Випускники технікуму працюють у різних районах країни. В 1933 р. наш технікум закінчив І. Г. Вивалько — доктор біологічних наук, автор 80 наукових праць.

Зі стін технікуму вийшли Герої Соціалістичної Праці: М. К. Месак (1953 р.), К. О. Полатайло (1959 р.), Н.І. Срібна (1964 р.), О. І. Костенко (1964 р.), К. І. Гулій, І. Ф. Савченко, М. В. Шевченко, Г. Т. Джуган (1981 р.).

У радгоспі імені Декабристів працює заслужений працівник господарства України, випускниця 1964 року К. І. Цибенко. 3 цим господарством технікум підтримує тісні зв'язки.

Сьогодні для успішного навчання в технікумі є всі необхідні умови. В 1987 р. став до ладу чотирьохповерховий гуртожиток на 200 місць з усіма зручностями. До послуг студентів є 17 кабінетів і 25 лабораторій, спортивний зал, бібліотека, що має фонд 39944 книги.

У технікумі існують хороші традиції. Щороку 1 вересня святкується День Знань, відзначаються урочисті події в житті нашої країни. Постійно проводяться тематичні вечори з дисциплін, змагання «Кращий за професією», вечори-вогники, КВК, спортивні змагання. Працюють спортивні секції, гуртки художньої самодіяльності. Студенти технікуму є дипломантами конкурсів «Студентська весна», реґіонального туру «Софіївські зорі». Технікум неодноразово займав призові місця в гирьовому спорті, вільній боротьбі. П'ять студентів на 01.01.08 р. є кандидатами в майстри спорту: Я. Гулій, І. Дьомін, В. Жаба, С. Силка, Р. Молнар.

Викладачі та студенти технікуму щороку беруть участь у виставці студентської та педагогічної творчості в НМЦ. На Дошку пошани виставки занесені викладачі С. П. Горобій, К. А. Нагорна, Л. І. Бабич, Л.М. Кострубіна, Л. Г. Радченко, В. І. Радченко, Г. М. Калініченко.

Велику історичну цінність має старий корпус технікуму, колишній будинок Муравйових-Апостолів. Це будинок, в якому неодноразово бували, крім господарів І. М. Муравйова-Апостола та його синів Матвія, Сергія, Іполита, декабристи П. І. Пестель, М. Бестужев-Рюмін, М. І. Лорер, брати Вадковські та інші. Були в цьому будинку А. П. Чехов, В. Г. Короленко. Навколо будинку розкинувся старовинний парк, окрасою якого є три дуби, посаджені І.М. Муравйовим-Апостолом на честь синів-декабристів. Нащадки Муравйових-Апостолів, які проживають у Франції та Швейцарії, неодноразово відвідували Хомутець.

У 1988 р. в колишній садибі Муравйових-Апостолів проводилися зйомки двохсерійного фільму «Генеральна репетиція». В фільмі були зайняті відомі актори Б. Брондуков, Б. Ступка, М. Порфільєв та інші. В масових сценах були задіяні студенти технікуму та викладачі. Технікум підтримує зв'язки з асоціацією «Франція-Україна», головою якої є наша землячка Наталія Карманя, а також міжнародною студентською асоціацією МГЖЕ. В 1997 та 1999 роках до технікуму приїжджали студенти з навчальних вузів Франції.

З 1 липня 2004 року технікум став структурним підрозділом ПДАА. Працює в технікумі дружний колектив викладачів — 42 особи, з яких 3 викладачі-методисти, 3 старші викладачі, 16 викладачів вищої категорії, у яких є чому повчитися молоді.

Випускників технікуму можна зустріти в усіх районах Полтавщини і далеко за її межами. За 87-річну історію в Хомутці здобули ґрунтовні знання близько 15 тисяч спеціалістів, із яких 136 випускників заочного відділення зі спеціальності зоотехнік та перший випуск технологів із виробництва та переробки продукції тваринництва, 42 випускники відділення ветеринарної медицини та 135 випусків спеціальності «Зоотехнія». В 2007 році 23 випускники отримали дипломи технік-технолог із виробництва та вирощуванню продукції тваринництва.

Попри фінансові та всі інші труднощі, які, звісно ж, не минають і Хомутець, колектив технікуму працює з вірою у кращий завтрашній день.